Загрався і догрався? | Дарниця.org

Загрався і догрався?

Ставитися до Руслана Пєтухова, колишнього начальника ЖЕДу №204, можна по-різному. Одні вважають його дотепним та сміливим реформатором, інші – самодуром, що отримав по заслузі. Колишній військовий, а точніше військовий пенсіонер (бо військові не бувають колишніми), Руслан Пєтухов обійняв нову посаду зі своїми принципами та методами роботи. Як то кажуть, нова мітла мете по-новому. От тільки аж так “по-своєму” раніше, мабуть, ніхто не чинив, адже його неоднозначна діяльність та суперечливе звільнення вже з тиждень обговорюють не лише в Дарницькому районі. Які ж порядки почав наводити новий керівник, що за півтора місяця його “пішли”? Про це ми вирішили дізнатися у нього особисто.

Не словом, а батогом і пряником

Отже, так почалася вся ця історія:

– Коли я прийшов працювати в ЖЕД, обстановка там була, скажемо, не військова. Люди різні, всі хочуть працювати, але перебувають у тяжких умовах. Ситуація, коли колектив мов під дамокловим мечем – з одного боку керівництво, з другого мешканці – просто вбиває. Адже що одні, що інші постійно незадоволені. Всім зрозуміло: роботу треба виконувати. Але я не звик так працювати, коли люди за власні гроші купують обладнання та необхідні матеріали. Як можна щось вимагати від людей, нічого їм не давши та два місяці не сплачуючи зарплату? Просто неможливо було. І ви можете собі уявити, щоб нова людина, яка прийшла без батога та пряника, утримала колектив, який збирався вже жбурляти каміння перед райдержадміністрацією?

Треба було розробити тактику, показати колегам, що прийшла відповідальна людина, готова відстоювати їх не просто на словах, а й діями.

Я вважав, що перед тим, як щось вимагати від держави, треба було спочатку привести в порядок себе, свою організацію. Тому закликав співробітників виглядати та поводитися як організована структура.

У мене досвід роботи великий у нових колективах. Кожний колектив придивляється спочатку до керівника, і тому я не дозволяв собі дати слабину. О шостій ранку виходив з дому, о дев’ятій вечора повертався. Практично поставив сім’ю в умови, наближені до бойових. Аби довести, що ти на щось здатний, треба докласти зусиль. Особливо в організації, де крім печаті та твого підпису, іншого інструменту немає, де пачку паперу треба випрошувати у спонсорів, де заправляти принтер потрібно за свої гроші, як і газонокосарки.

Я люблю свою роботу, я прийду сюди в суботу…

Щоб якось змінити ситуацію, військовий зі стажем взяв, так би мовити, командування на себе та почав з таких тактичних ходів:

– По-перше, я прийшов і побачив, що в ЖЕКу немає ні столярки, ні слесарки, ні навіть своєї технічної території, бо на ній організували стоянку для посадовців. Я одразу повісив замок на ворота, причепив на них герби, які вирізав сам, і сказав, що тут буде державна установа. Один ключ залишив диспетчерам. Наказав усіх випускати, нікого не впускати на територію.

На другий день мене викликали в КМДА з приводу звільнення саме через цю ситуацію. Але пощастило, що порядні люди ще є у нашому уряді, зокрема Мазурчак Олександр Володимирович. Він поговорив зі мною, сказав щось на кшталт: дійсно, ви на правильному шляху, продовжуйте працювати. Все, людина розібралася, побачила, що я переживаю за свою справу, і я продовжив роботу. У мене територія очистилась – на 20 паркувальних місць 36 зареєстрованих машин. Я сказав, що тут стоятимуть лише машини співробітників ЖЕКу. Скільки до мене через це ходили, телефонували постійно, я вже з рахунку збився.

Та нічого не вдіяли – грошей не беру, людина я пряма. Я пенсіонер, мені на хліб з маслом вистачає, а зайвого не треба.

Упорядкувавши власну територію, новий начальник взявся за дільницю:

– Роботу з колективом і мешканцями вели паралельно. Не можна вимагати щось від людей, не ведучи правильний спосіб життя. Перш ніж двірники організовуватимуть жителів, вони мають організувати себе. І не двірники постійно повинні бігати за кожним мешканцем, що думає, якщо він заплатив за комунальні послуги, то може тепер з 16-го поверху викидати сміття. Треба було привчити мешканців до того, що прийшла людина, яка наводить порядок у районі, яка за свої слова відповідає та підписом і печаткою скріплює кожне слово, яке вішає на дошці об’яв.

Військова стратегія

Саме своїми оголошеннями він найбільше і прославився. Почалося все з об’яви про відключення електроенергії через заборгованість, що викликало незадоволення багатьох мешканців. До оголошення додавався ще й список боржників, який взагалі оприлюднювати не можна, хоча Руслан Пєтухов робив це не перший і не останній. Ось як він це коментує:

– У цих об’явах я не казав, що відключу будинок, хоча багато хто саме так зрозумів. Як правило, відреагували мешканці, які платять за енергозабезпечення. Але річ у тім, що ті, що звикли “в мутній воді рибу ловити”, почали користуватися телефонним правом: дзвонити в call-центри, скаржитись, що їх збираються відключити. Шукали впливових осіб, які виходили на мене. Я практично з половиною адміністрації познайомився за день. Погрожували звільненням та прокуратурою. Але ж оголошення стосувалося лише неплатників. Адже я написав, що обмежу електропостачання, а це моє право, бо я не продавець електроносіїв, я – постачальник послуг. Я вже сам вирішу: або обмежу одну квартиру, або поверх, під’їзд чи дім.

Об’яви, що стосувалися окремого боржника, як правило, довго не висіли. Люди, які не зацікавлені в цьому, не звертали на них уваги, а затятому неплатнику досить було зірвати повідомлення та сказати, що він нічого не бачив. А достукатись до кожної квартири фізично неможливо. Люди почали організовуватись по будинках, зробили чергування, щоб не зірвали оголошень. Коли до мене звертались мешканці й говорили, що вони заплатили, я сам з коректором ходив по домах та викреслював їхні прізвища, розписувався, що сплачено.

Щодо самого факту оприлюднення списку неплатників у Руслана Пєтухова теж своя позиція:

–Конфіденційна інформація – це коли вона шкодить людям, а коли вона йде на користь, вона не конфіденційна. Кожен повинен знати свого героя в обличчя. Тому якщо є паршива вівця в отарі, її потрібно виявляти. ЖЕК фізично не може боротись з такими – тільки громада. Кожен має розуміти, що від мешканців залежить утримання порядку в будинку.

Відволікаючий маневр

– Згодом я побачив, що ситуація досягла свого піку, а зірвати об’яви вже було неможливо, хоча на мене й тиснуло керівництво. Мені довелося, грубо кажучи, заклеїти ці оголошення іншими, тобто повісити такі, які б зняли напруженість.

(фото саме цієї об’яви є у попередній статті)

Люди більше не думали про енергозабезпечення, а звернули увагу на факти, які їх безпосередньо не стосуються. Вони зациклилися вже на тих оголошеннях, які називають креативними. І це був тактичний хід – перевести ситуацію на інші рейки, щоб усі забули про те, що було напередодні. Як казав Штірліц, запам’ятовується остання фраза.

Після оголошень у суботу я запросив електриків на роботу, щоб не було провокацій, бо будь-хто міг зі своєї розетки закоротити весь будинок та списати на ЖЕК. Мені довелося самому бути на роботі і протримати там людей, аби уникнути провокацій. Та тоді, 22 числа, у нас лише зупинився один бойлер та припинилась подача води, але ми все виправили. В цьому був і позитивний момент, бо люди побачили: Пєтухов сказав – Пєтухов зробив.

Третя об’ява була приблизно такою: “Висловлюю подяку усім активним мешканцям за успішне проведення операції “Ворог району”. Бажаю всім успіху. Швидка комунальна допомога йде до кожної оселі”. Ажіотажу не було жодного. Цим усе і завершилось.

Хай мені й казали, що у нас система працює не так, але я вважаю, що, пробачте, сантехнічні труби усюди однакові. Система завжди має працювати як годинник, а не так, як хтось один хоче. Вона не має залежати від однієї людини. Тому я намагався побудувати систему так, щоб вона працювала на район. Щоб люди, доки вони на роботі, були впевнені, що їхні квартири ніхто не заливає, що у під’їздах порядок. Це важка робота, але, оскільки я людина незаангажована, її можна назвати моїм хобі, адже я працював із задоволенням, знав, що робити, тільки мені потрібен був час. Але, на жаль, багато хто зрозумів, що телефонним правом у нас вирішують багато проблем у країні. Оцінювати людей треба за їхню роботу, а не креативні оголошення. А мені навіть не повідомили про мої посадові обов’язки за місяць роботи – доводилось працювати за натхненням.

Обламали крила на злеті

На запитання, як співвідносяться його діяльність та креатив з оголошеннями зі статтею, за яку колишнього начальника офіційно звільнили (“одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства”), сам Руслан Пєтухов відповіді не має:

– Мене три дні запрошували на співбесіди, пояснювали, що я маю написати заяву про звільнення. На цьому наполягав начальник Управління ЖКГ. Я цікавився, з якої причини, але ніхто так і не пояснив. Заяви писати – не в моєму характері. Мені немає чого втрачати. У мене 25 років держслужби, на біржу праці мені не йти. В тих колах, де я зарекомендував себе як відповідальна людина, не зважатимуть на записи в трудовій книжці.

Мене турбує обіцянка людям, що колектив працюватиме в нормальних умовах, що ми з ЖЕКу знімемо всі юридичні та психологічні питання. Адже буває таке, що в одній сім’ї люди не можуть вирішити житлові питання, не кажучи вже про сусідів у будинку. І ЖЕКу доводиться виконувати багато невластивих йому функцій.

Та я звик жити в умовах, наближених до бойових. Є багато людей, що мене підтримують, як і громадські організації. А профспілка ЖКГ – це окрема історія. Як мені розповіли одні кореспонденти: прийшовши туди поцікавитись про мене, їм відповіли, що у них не було такого члена профспілки. Хоча я справно платив зі своєї зарплатні профспілкові внески.

Та важливіше те, коли я йшов, у людей сльози на очі наверталися.

Але всі дуже залякані. Люди повинні відстоювати свої права. І в першу чергу лідери профспілок мають цим займатися. У нас було, що люди два місяці сиділи без зарплати, потім звідкись почулося, що профспілка закликає вийти на демонстрацію. А виявилося, це стосується лише одного мого ЖЕКу. Інші хіба отримують зарплату?

Рішучість дій та згуртованість – ось що потрібно в таких умовах.

Порядок починається із себе. Всі знають лозунг – не там чисто, де прибирають, а там, де не смітять. Усе залежить від нас.

Самого Руслана Пєтухова та його стиль управління можна сприймати чи ні, але він такий є і вже не зміниться, а от навколишню дійсність, зокрема ситуацію з ЖКГ, колишній начальник змінити прагнув. Він правильно сказав, що ціла система не може залежати або змінитися від однієї людини, але від зусиль багатьох людей може!

Комунальне господарство – структура консервативна, хоча мала би пристосовуватися до потреб людей. Певно, Руслан Пєтухов не відповідав загальноприйнятим стандартам, захопився роллю керівника, от йому і показали, хто насправді всім управляє.

Не треба робити з нього героя чи невизнаного генія, але звернути увагу на такі яскраві приклади різних кадрових політик Пєтухова та вищого начальства ЖКГ слід. І зробити висновки. Ми стежитимемо за подальшим розвитком проблеми та хочемо почути вашу думку з приводу цієї ситуації.

Comments

Телеканал СТБ:

Доброго Вам дня!
Вас тербує телеканал СТБ, програма "Выкна-Новини".
Нашу знімальну групу надихнув Руслан Пєтухов, колишній начальник ЖЕКу №204, історія про якого дуже нас вразила і ми б хотіли зробити новинний сюжет про нього. Ви не допоможете нам з ним зв"язатись ?Були б дуже вдячні за контакти. Я надіслала Вам листа на електронну адресу "info" зі своїми контактами, будемо вдячну за Вашу відповідь!

З повагою, інформаційний редактор,
Мерескіна Ніна,

Додати коментар

Plain text

  • HTML tags не дозволені
  • Адреси веб-сторінок та поштових адрес перетворюються у посилання автоматично.
  • Рядки та абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не тупий робот ).
Фото Капча
Enter the characters shown in the image.