У фокусі

Досмажилися

Мої сусіди тепер мене ненавидять. Запитаєте чому? Справа ось у чому.

Ми із моїми друзями якось раз вирішили шашлик посмажити. Живу я в одному із часних секторів на Дарниці, тому втнути собі таке задоволення було не важко. Отож ми купили та намаринували м’яса, розпалили вогнище у моєму дворі, почали нанизувати м’ясо на шампури… Аж раптом звідкіля не візьмися – сирена пожежна на цілу окраїну волає. Ну, ми з хлопцями з чим стояли, з тим і побігли. Прибігли, дивимося, а то у мого сусіда будинок горить. Вогонь зі всіх вікон, кілька машин це діло гасять, лемент стоїть… Жахіття словом. Поряд із будинком його господар (мій сусіда) тримав у обіймах свою дружину, котра плакала. Ми стояли, роззяви, на все це діло дивилися і я випадково впіймав на собі сусідів погляд. Дивився він на мене із такою ненавистю, що я навіть у фільмах про фашистів такого не стрічав. Намагаючись зрозуміти у чому ж річ, я озирнувся на хлопців і оторопів!

Здогадуєтеся у чім річ?

Авжеж… Мої друзі всі, як один, стояли із сирими шашликами на шампурах і дивилися, як палає будинок. 

«Бабушки-бабушки, бабушки-старушки, бабушки-бабушки – ушки на макушке» 

Я впевнена, що слова цієї  відомої за мого дитинства пісеньки у виконанні Олександра Буйнова ні про кого іншого , як про привітних і милих бабусь і тіточок, які сидять біля під»їздів майже кожного будинку нашого району. Для мене ,  жительки приватного сектору одного з обласних центрів України, з приїздом до столиці справжнім відкриттям стала ТЬОТЯ ТАНЯ. Вона першою зустріла мене біля під»їзду друзів
і прискіпливо запитала: «Ви до кого?» Потім мені пояснили, що Тетяна Іванівна працює на вахті будинку і мусить знати хто, до кого і з якою метою заходить. І я серйозно задумалась, які непрості заробітки у цієї жіночки. Вона мусить прибрати хол під»їзду, впорядкувати клумби біля парадного входу , слідкувати , хто до кого прийшов і коли вийшов, та ще й обговорити найсвіжіші новини з мешканцями будинку. А що стосується невичерпної криниці мудрості тьоті Тані, то тут без сумніву саме їй належить гілка першості. Вона абсолютно щиро може сказати, що сьогодні цей колір сорочки Вам пасує як собаці п»ята лапа , і  що характерно, навіть образитися на її зауваження  не можна. Тому що стільки  простоти і добродушності у її словах, що волею-неволею посміхаєшся і бажаєш їй у відповідь гарного дня. І з посмішкою і позитивним настроєм ви крокуєте до стоянки або до метро, де на Вас уже чекають інші бабусі, тітоньки, дідусі і дядечки, які просто не дають приводу для нудьги. І  щоразу своїми безпосередніми і звичайними, на перший погляд, діями викликають бажання посміхатися, творити і жити!! Та про них у наступних матеріалах …(Дякую вахтерці тьоті Тані за натхнення у написанні статті)