«Національна ідея» повернути вкрадену назву нашого «племені» – Україна – Русь! | Дарниця.org

«Національна ідея» повернути вкрадену назву нашого «племені» – Україна – Русь!

Ми всі розуміємо що Назва нашої країни Україна з’явилась не так давно, враховуючи виникнення нашої нації часів Трипілля , а з'явилася вона в останній чверті  XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Через два роки, у 1189 р., було відзначено, що князь Ростислав приїхав «до України Галицької».

Деякі дослідники пов'язували її зі словами край «найвіддаленіша від центру частина території, околиця», у(= біля) краю, тобто «погранична територія», інші - з іменниками край, країна у значенні «рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом». Право на істину маєще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви — «шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)».

Найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна, хоч зв'язок цей не прямий, а значно складніший. Як дослідив український учений В. Скляренко, процес становлення поняття «Україна» був досить тривалим і мав декілька етапів.

Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами — річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег». На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol+ ina= dolina«долина», niz+ ina= nizina«низина»). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні «територія, яка належить племені».

Разом з іменником край у праслов'янській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені».

Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням «відділений шматок землі; відділена частина території племені». Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія феодального князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території феодального князівства», а потім — «відділена частина території Русі».

У період феодальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, слова україна набуло значення «князівство». Уперше згадану в Іпатському списку «Повісті минулих літ» україну дослідники розуміли по-різному: як пограничну з Київською землею територію Переяславської землі; як усю Переяславську землю, названу україною через те, що вона межувала з половецьким степом; як первісну Русь (тобто Київську, Переяславську і Чернігівську землі); як усю Київську Русь. Проте найвірогідніше, що літописець назвав україною саме Переяславську землю, але не тому, що вона межувала з половецьким степом, а через те, що була окремим князівством.

Крім Переяславської україни, була ще Київська Україна, Галицька україна, Волинська україна, Чернігівська україна, та інші україни — самостійні князівства. Це видно з того, наприклад, що під 1189 роком той самий Іпатський список повідомляє: князь Ростислав прибув «до україни Галицької, і взяв два городи галицькі, а звідти пішов до Галича». У 1213 р. князь Данило «поїхав з братом і забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов, і всю Україну». Те, що слово україна аж до XVI ст. означало окреме князівство, чітко видно із свідчень тогочасних літописів: «Кримський цар... хотів іти на царя і великого князя украйну..., а пішов був на черкаси» (Львівський літописпід 1556 р.); «приходив на цареву і великого князя україну на Сіверські міста із Канева князь Михайло Вишневецький» (Олександро-Невський літопис під 1563 р.).

Поряд зі словом україна у східнослов'янських діалектах здавна існувало і слово окраїна «порубіжна територія племені», утворене від окрай «обріз, край» за допомогою суфікса -ина (-іна, -їна). Ці слова чітко розрізнялися між собою: україна — це вся відділена частина території племені (згодом — уся територія феодального князівства), окраїна — лише погранична територія племені (згодом — погранична територія феодального князівства).

З другої половини XIV ст. більшість князівств Київської Русі, на основі яких сформувалася українська народність, потрапили під владу Литви і Польщі. Від цього часу назва україна почала вживатися і щодо цих двох частин території: землі, підкорені Литвою (Чернігівсько-Сіверське, Київське, Переяславське і більша частина Волинського князівств) іноді називалися литовською україною, а землі, підкорені Польщею (Галицьке і частина Волинського князівства) — польською україною.

З появою козацтва наддніпрянські землі, де збиралися козаки, дістали назву козацьких україн, що відображено і в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: «Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає».

На час визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654 рр.), як відзначає В. Скляренко, Україною називалися не тільки запорозькі, а вже всі наддніпрянські землі. Очевидно, від цього часу під Укрáїною стали розуміти цілу країну. Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву «Слободская Украина»). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на західний реґіон і стала спільною для всієї етнічної території українців.

Зміна національного етноніма русин, руський (від Русь) на українець (від Україна) була історично необхідна. Перехід до нового етноніма став своєрідною протидією аґресивній політиці царизму, який ставив собі за мету денаціоналізувати українців і розчинити їх в «общерусском море». В умовах, коли Московська імперія з експансіоністських мотивів присвоїла собі історичну назву України — Русь, а для панівного етносу запровадила трохи підправлений від слова руський етнонім русский і поширила його й на мешканців історичної Русі — України, перехід від самоназви русин, руський до етноніма українець завдав істотного удару по імперській ідеї московського самодержавства «единого русского народа от Камчатки до Карпат». Це мало величезне значення для утвердження національної ідентичності всього українського народу. Спочатку суто географічна назва Україна поступово перетворилася в національну ідею, яка об'єднала в одне ціле такі історичні й географічно не схожі між собою реґіони, як Полісся, Сіверщина, Слобожанщина, Донбас, Наддніпрянщина, Причорномор'я і — Волинь, Поділля, Буковина, Прикарпаття та Закарпаття.

Присвоївши собі давню назву нашого народу, імперська Москва тим самим сподівалася загальмувати, а потім знищити наше прагнення до самобутності.

Отже, для нас дуже важливим є той факт, що, незалежно від свого походження, слово Україна позначало Козацьку державу, створену Богданом Хмельницьким. Звичайно, ніякою «окраїною» Російської імперії вона не була і весь час претендувала на повну державну самостійність. Саме через це вживання слова Україна в царській Росії було заборонено. І лише тоді, коли царським чиновникам стало ясно, що це слово не можна знищити і стерти з пам'яті українців, було вирішено його дискредитувати. Російські шовіністи стали пояснювати назву нашого краю Україна як «окраїна Росії», тобто вклали в це слово принизливий і невластивий йому зміст.

З історією виникнення назви Україна тісно пов'язане правило вживання прийменників «на», «і», «в» при позначенні місця або простору. Як правильно сказати: живу на Україні чи в Україні? Приїхали на Україну чи в Україну?

Прийменник в (у) у просторовому значенні вживається тоді, коли йдеться про щось ціле, докладно окреслене, компактне, центральне (наприклад, про країни, міста, населені пункти): у Франції, в Англії, в Угорщині, у Києві. У цих випадках нікому не спадає на думку сказати: на Франції, на Англії, на Києві тощо. Коли ж ідеться про складову частину країни, про якусь її етнографічну територію, про частину міста, віддалені від центру околиці, тоді вживається прийменник «на»: на Подолі, на Полтавщині на Волині, (тобто «не в місті»). Щоправда, у деяких випадках і частини країни, і частини міста з огляду на особливі історичні умови могли виступати своєрідними політичними, культурними або адміністративними центрами чи осередками суспільного життя, тому стосовно них також узвичаїлося вживання прийменника в (у): у Дарниці, у Святошині, у Галичині, але таких випадків порівняно небагато.

Нині, коли Україна вже самостійна, суверенна й незалежна держава, на нас знову давлять психологічно і матеріально(розгорнувши війну на сході та зімітувавши відєднання Криму, немає жодних підстав вживати необґрунтовану й по суті образливу конструкцію з прийменником «на». Отже, єдино правильна форма — в Україні-Русі.

Comments

Тепер в нас час, хіба що можна сказати з задоволенням "ми були на росєє", смішно але ж треба починати протидіяти ?! Брати українці підтримайте!

Автор, ты чего еще не в АТО?

Запитання не зовсім по темі, та і звідки вам знати що я не учасник? але відповідь така - як дасть доля всім нам. Будь ласка прокоментуйте по темі статті.

А что здесь комментировать. Сидишь себе и херачишь тексты

ПЛЕМЕНА - у дикарей! судя по происходящему в стране - в дикость, именно в дикость, идем семимильными шагами.У вас никто ничего не "крал" и не забирал. Вы сами своей тупостью и дуростью забираете всё у себя, а в результате, в том числе и из-за национально озабоченных ушлепков страдают миллионы людей, для которых нормальная цивилизованная жизнь в стране делается далее и далее невозможной. В чем ваши ценности? Для чего и за что вы воюете? Кто вас и где ждет? Украину видели в Европе в 2003-2004 годах при Кучме ,когда экономика была на небывалом подъеме, когда насление превратилось в общество активных потребителей товаров и услуг и стало развиваться в культурном и моральном плане.Люди стали ходить в театры, ездить на экскурсии по миру, посещать музеи и выставки, читать книги....Чего вы добились взамен 2 ублюдочными революциями?! Обнищания народа и развала всего в стране. Вы думаете в таком виде вас теперь ждут в Европе? Им там в цивилизованных странах ,конечно же, очень нужны нищие голодранцы без денег, из страны, наводненной гопотой с батальонными нашивками и неконтролируемым потоком оружия...Чего вы добились? Как по Фарион, зато теперь всех "Иринок" будут называть "Соломийками"?! Или может бесконечные запреты и квотирование музыки, выступлений артистов, запреты фильмов и т.д. что-то дадут украинской культуре вне поля конкуренции и вне развития основополагающих для европы и всего цивилизованного мира свобод? Вчера под запрет к показу попала масса безобидных киноработ, детских фильмов.Заменить вам их нечем. Давайте снова будем давиться лишь очередными думами про бидного Тараса - большего вреда украинской культуре и светлой памяти гения нельзя представить, чем эти из года в год навязываемые "думы" и бредни про Шевченко!Под запрет попал даже фильм "Кураж" -автобиографичный про Ротару и Пугачеву, без милитаризма и прославления Росии. Большего вреда опять же культурной памяти нельзя представить. Тупому и ограниченному минкульту, уровень деятелей которого - сельский хлев, наверное невдомек, что именно благодаря той же Ротару песня на украинском языке гордо звучала на весь СССР и закрывала много лет подряд "Песню года" в Москве в Кремле...Теперь у нас бесконечное нудное вытье Вакарчука со всех сторон. При даже неплохом репертуаре, завтра люди уже рыгать от его количества везде и всюду во всех дырах начнут! Сегодня гопота с нашивками Правого Сектора избивала и ранила милиционеров и участников марша равенства на Оболони. Так они якобы борятся с пи--арасами. Забывая при этом о том, что событие это - не о пи..арасах, а об общепринятых ценностях во всем цивилизованном мире и в Европе, в частности. Принципы эти записаны и у нас в Конституции: отсутствие дискриминации по половому, религиозному, рассовому или политическому принципу! Гопота, которая нападает на людей на улицах, грабит автозаправки и убивает при этом людей, которая вне поля закона позволяет себе останавливать и обыскивать людей на улице пусть даже туристов из России, законно въехавших на нашу территорию и уже прошедших паспортный и таможенный контроль, которая с битами и заточками громит Марш равенства...Всё это признаки дикости и дремучести. Так вот, прежде чем тут разводить обширную демагогию: что у вас дескать россияне "украли" и т.п. , разберитесь с тем, что вы сами у себя воруете свое нормальное и цивилизованное будущее и свою национальную историю!Произошедшее за последние пару недель в стране и сегодня, в частности, это - не принципы цивилизации. Это принципы ЛНР и ДНР, принципы тоталитарного государства. Так вот не пойму: за что и с чем вы все тут воюете. Вы же стоите все с ЛНР и ДНР-фашистами на одних принципах, которых нет ни в одном цивилизованном обществе! У вас всю культуру наполнили кум, брат, зять, сват. Вы все боролись с "семьей", потому наверное кум/зять/брат/сват и сыновья теперь снова в парламенте и на на всех ключевых постах в стране, а одному куму. находящемуся в розыске за уголовные преступления в грузии, даже дали под покровом ночи украинское гражданство...О чем еще можно говорить!

Дякую, за Вашу дуже об'ємну думку, це свідчить про те що ця тема актуальна, якщо є такі противники порушення цієї теми, і в той же час прибічники протилежної думки.

ДОСТАЛО!:

ах да, чуть не забыл. Теперь слова из русского мата, которые нигде и ни в одном нормальном обществе не считаются нормальными, можно услышать и увидеть и на общественном транспорте, и на автомобилях , и везде и всюду. да что там. Даже дикторы и журналисты официальных новостей не стесняются это произносить и показывать... Так кто здесь ворует Вашу культуру и вашу историческую память?! Вы сами срете себе на голову и прививаете, как норму, везде и всюду уже без стыда и совести русский мат! Нижайший уровень культуры и прославляете гопоту! ПОЗОР!

Замість "PS" до Вашого коментаря, так, поки що не все ідеально, це всі знають, хтось здається та іде на поводу "головне щоб у нас якісь гроші були", а хтось попри все вірить і робить, та от "росіянським матом" говорять та пишуть "на заборах" по по-перше провокатори з ворожих сторін, по-друге особи українців які слабкі до впливу по дискредитації культурних засад нашої нації. Перших зрозуміти і пробачити неможливо, а от інших можливо і потрібно рятувати (допомагати бути більш культурними), якщо вони цього захочуть.

Вали в ато майдаун, а не ныкайся в киеве от военкома

Автор:

"антимайдан" цікавить ця тема, навіть коментарі є - "культурні".

Першу згадку слова " Оукраина" або «Украйна» знаходимо в Іпатіївському літопису 1187 року, після передчасної смерті молодого князя Володимира Глібовича Переяславського : "плакашася по немъ вси Переяславци. у немъ же Украйна багато постона" (ПСРЛ, СПб., 1843.р., т. 2, вып. 3., с. 134.,, ,,… и плакашасѧ по немь ВСИ А Переӕславци . бѣ бо любѧ дроужиноу . и злата не сбирашеть 2. имѣниӕ не щадѧшеть 3. но даӕшеть 4 дроужинѣ . бѣ бо кнѧзь добръ . и крѣпокъ на рати . и моужьствомъ крѣпкомъ показаӕсѧ 5 . и всѧкими 6 добродѣтелми наполненъ 7. ѡ нем же Оукраина много постона http://litopys.org.ua/index.html Так хто ж такий -князь Володимир Переяславський і чому плакали про нього переяславці ( т.е. мешканці Переяславського князівства) і що ж це за країна " Оукраина", яка разом з переяславцями "багато постона"?

Для цього повернемося від першої згадки про Україну,Оукраину на 50 років назад,у 30 –ти роки цього ж XII століття. У 1132 році після смерті Мстислава «Великого» Русь поступово розпалася на окремі князівства, тобто «Украйни», «Оукраини» або «Крайни». Всі три назви “Крайна», «Оукраина» і «Украйна” можна зустріти в Іпатієвському літопису, були широко поширені на Русі і є синоніми, які мають одне слов'янське походження, їх загальний корінь “кра” і прийшло воно на Русь з Візантії в перекладі із старогрецького слова tmhma, що означає “відрізок”, “шматок”, “відрізаний від центру шматок землі”. За версією українського дослідника С.Шелухина літописець в Іпатьевському літопису використовував дані з грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі старослов'янською мовою. Даний корінь можна зустріти в українських словах “краяти”, “кравець”, в російському “кроить”, словенському krajat, чеському krajeti. Отже, в літописах поняття “Україна” встречається як «окрема» частина, така, що відкроєна, тобто відрізана від центру, що свідчить про те, що нашим предкам доводилося відвойовувати рідну землю у загарбників.

Деякі дослідники знаходять аналоги в словенській Krajina, vojvodstvo Kranjsko (Словенська Крайна) - історична область в Словенії, в басейні верхів'я річки Сава, - територія відторгнута від словенських земель Габсбургамі в XIV-XIX століттях і повернена після розпаду Австро-угорської імперії Словенії по Рапальському договору 1920 року і Італією в 1947 році за Паризьким мирним договором. Існують сучасніші підтвердження, наприклад, Сербська Країна та Краина Сербська - території етнічних сербів, оторжені від своєї історичної Батьківщини - Сербії. Інші історики вважають вірогідним індоєвропейський корінь (s) krei - (відділяти, різати), схожим із старослов'янським "кра", грецьким словом tmhma і аналогічний німецькому слову AuSland, яке означає зовнішня земля, за кордоном.

А тепер знов повернемося у 80 –ти роки цього ж XII століття,коли з’явилася перша згадка про Оукраину або Украйну. Так хто ж такий -князь Володимир Переяславський і чому плакали про нього переяславці, т.е. всі мешканці Переяславського князівства та ще однієї території - Оукраини або Украйни?
Володимир Глібович " Переяславський" - правнук Владимира Всеволодовича " Мономаха", онук Юрія Володимировича " Довгорукого", племінник Андрія Юрійовича " Боголюбского", син Гліба Юрійовича - Великого князя Київського, отруєного в Києві в 1172 році. У 1168 році Андрій Юрійович " Боголюбский" виганяє Мстислава Изяславича з Києва і приєднує Київське князівство (правда, ненадовго) до Володимиро-Суздальського князівства, посадивши на престол в Київ свого рідного брата Гліба Юрійовича (як зараз сказали б сучасники – «переведено на підвищення до Київа з Переяславля»), а його син Володимир Глібович по спадкоємству стає Переяславським князем. У 1187 році Київське і Переяславські князівства стають звичайними уділами, за який боролися між собою Володимиро-Суздальські, Чернігівські, а пізніше і Галицько-волинські князі. У 1187 році Володимир Глібович помирає від ран, отриманих при облозі Переяславля у 1186 році половецькою ордою хана Кончака, про що і оповідає літописець.

Зазначимо, що у новгородських літописних джерелах ХІІ - ХІІІ століть землі Двіни і біломорських біля Білого Моря, які починали освоювати новгородці, називають " Украйной", " Оукраиной" (тобто, теж край Русі). Потім, у міру тиску кочівників з півдня і сходу (волзькі булгари, печеніги, половці, монголо-татари, тобто монголи з "тартарии-страни пітьми"), поляків,угорців і литовців із заходу і у міру розширення території Русі-Рутенії до Оки (включаючи землі в’ятичів) та Поволжя від Русі остається тільки дві " Украйни", " Оукраини" або " крайни", а саме: Галицько-волинське і Володимирсько-Суздальське князівство (новгородська земля стала залежною від Володимирсько-Суздальського князівства).
обзор 2015-08-03 / 01:10:29
Хроніка Стародавньої Литви (Литовська і Жмудская від 1256 і 1263г. ) говорить про околиці "Краины руские", розташовані від центру, - Вильна до верхів'їв Німану : "По смерті Радивиловой Миксайло, син його, вступив на князство Новгородське і Подляское, також і всъ краин росіяни від Вильна аж до жродел Неманов відчистимо тримав правом". Літописи Московського царства або Московії також знають " оукрайни " украйни", " крайни": холмську, курську, калузьку, Слобідську, Псковську, Смоленську, Татарську, Мордовську, Сибірську. "...Во Сибирской во Украйне, во Даурской стороне...” ( З сибірської народної пісні)

Из казачих песень: "Козак від'їжджає, дівчинонька плаче: "Куди їдеш, мій козаче? Козаче, соколю, візьми мене із собою на вкраїну ту далеку"..." "Ой, у полі нивка": "Ой, у полі нивка, росте стебелинка. Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. Жала ж вона, жала, сіла спочивати, їхав козак з україни, мусів папку зняти." Галицька пісня "Зажурились галичанки": "Зажурились галичанки та й на тую зміну: Ой, відходять наши стрільці десь на украину". А значить все це одне: в цих народних піснях " украина" означає не країну Україну в сучасному розумінні, а околичні, пограничні землі Речі Посполитої, тобто слабозаселені землі в XVI - XVII віках, що розташовані на схід, іменувалися в указаний час "далека вкраїна", Околиця Дикого Поля, Дикий Степ, степова країна (тюркс.)

На картах, виданій в Амстердамі в 1645 році і пізніше у 1645-1690 роках у Європі, позначений регіон з назвою "Okraina Dikoia Pole" (околиця (межа) дикого поля), розташований між Рязанню і Азовським морем на території сучасних Луганській області України, Ростовської, Білгородської, Курської, Липецької, Воронежської областей Росії і означає межу слабозаселенных земель в середині XVII століття, розташованих на схід, іменувався в указаний час як дике поле, дика степ, степна країна (тюркс.)

обзор:

Після унії Литви з Польщею у кінці XVI століття ( Люблінська унія 1569 року) польські документи почали іменувати " Оукраной" частина земель Речі Посполитої, яка лежала у Дніпра. Це були на ті часи польські пограничні воєводства: Київське, Брацлавске і частина Подільського. Самуїл Грондский, польський автор історії Хмельниччини, писав близько 1660 г: "Margo enim polonice kray; inde Ukrajna, quasi provincia ad fines regni posita", що означає: "Латинське margo (межа, рубіж),по-польськи край, звідси україна - як би область, розташована з краю королівства". Також http://ukrtvoru.info/zvidky-pishla-nazva-ukrajina/
обзор 2015-08-03 / 01:13:26
Читаємо у словнику В.И. Даля: «Украйный, украинный, крайний, у краю, на краю чего находящийся; дальний пограничный, порубежный, что на крайних пределах государства. Украй, украйна, область с краю государства или крайняя. …». М. Грушевський у своїй книзі "Про старі часи на Україні" показує, як населення з Подолии, Волині і інших місць йшло у вільні краї - "до Київщини та за Дніпро", і далі продовжує: "ці краї Наддніпрянські прозивались тоді Україною, бо лежали вже "на краю" держави (тобто Речі Посполитій) і за нею зачиналися дикі степи". Активний учасник Української народної республіки, історик Б. Барвинський у своїй праці "Звідки пішло ім'я "Україна"" (Видання Спілки Визволення України. Відень, 1916, Винниця, 1917) теж вимушений визнати що Україна "зразу означала справді і тільки пограничні землі (стор.4)"

Тобто "Оукраина" або "Украйна" - це в 1187 році,як зазначено у літопису, це Заліська Украйна, Ростово-Суздальська земля, пізніше Володимиро-Суздальске князівство (край Київської Русі, т. е "відрізаний від центру", область з краю Русі), мешканці якої і оплакували разом з переяславцами за словами літописця смерть одного зі своїх Юрійовичей. Двома роками пізніше, в 1189 р., терміном " Оукраина" позначається інша земля - Галицьке князівство (відрізаний край Русі, "шматок з краю Русі"), коли Князь Ростислав прийшов в галицьку " Оукраину" (ПСРЛ, СПб., 1843.р., т. 2, вып. 3., с. 138.). У Галицько-волинському літописі (1213 р.) відзначається, що галицько-волинський князь Данил Романович зі своїм військом звільнив землі, приєднавши до своєї держави "Берестій, Угровеськ, Верещин, Стовпі, Комів і усю Украйну". Украйной тут літописець назвав північно-західні землі Волині, про що підтверджує відомий український історик Костомаров, тобто теж область на краю Київської Русі, "відкроєна земля від центру".

Слід зазначити, що сучасні історики Російської Федерації ( Ф.Гайда, І.Мішина,Л.Жарова, А.Міхеєв та ін.) уперто ігнорують історичні факти,оскільки ці історичні факти б'ють по самолюбності росіян. З цією метою, до речі і вигадали міф про оукраину як землі переяславского князівства, яке в ті часи було безлюдним (крім оборонної полоси) і яке було заселене в основними кочівниками. Хоча,як зазанчено у летопіси, крім мешканців переяславського князівства,які оплакивали, смерть Глеба Юрійовича існує одночасно інша земля, тобто Оукраина яка многа постана. Повязано це зтим, що прародителька Московського царства (Московії), а пізніше й Російської імперії (Ростово-суздальска земля та Владимиро-суздальское князівство) у кінці XII - XIV століттях іменувалася в стародавніх літописах саме «околицею»,украинною землею, тобто на краю Русі, віддаленою від центру у Киеві, так само, як і інші околичні землі Русі ( тіж самі землі Галицько-волинського князівства).

Також потрібно визнати, що історичні факти, підтверджені найдавнішами літописами Русі-Рутенії-Руссії, Литовської хроніки, Московського царства (Московії) і Речі Посполітої не подобуються багатьом і сучасним українським історикам, в т.ч. :А.Палію - авторові підручника історії України для 10 класу,історику Півторак відомого статтею "Стародавня Україна-це неокраїна" та багатом прибічникам виниклої у XIX столітті гіпотези поляка-викладача з Одеської гімназії Красуцького про Україну як Центр,край-центр,внутрішня земля, Україна -країна. Це стосується насамперед В. Скляренка, О. Стрижак, М. Ткач та багатьох інших сучасних авторів (див. більш детально http://litmisto.org.ua/?p=1153).

Безумовно, авторів цих можна зрозуміти, оскільки їх теорії не визнають літописні та інші джерела про Украйну як країну «відірвану від центра», тобто як: земель спочатку на краю Київської Русі у XІІ- у перший половині XІІІ століттях, потім після зникнення Русі як держави, у другій половині XІІІ -XV століттях – у період Литовської доби як окраїнні землі Литовської держави, а далі – до XIX столітті в історичних джерелах Московського царства (Московії), Речи Посполитої та Російської імперії як окраїнні,прикордонні межі цих держав. Переважній частині сучасних українських істориків не подобаються підтверджені історичні факти, оскільки,на їх думку, це є свідченням «окраїнності» українських земель. На їх погляд, «...спроби істориків ХІХ ст. пояснити назву українці як похідну від слова «окраїна», було лише приниженням підлеглого народу, який не міг по суті бути «окраїнним» сам до себе» ( див.більш детально http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/117 ).

Але історичні факти – упряма річ, подобаються вони комусь,чи ні. Зазначимо, що ці всі теорії-гіпотези про Україну, як країну-центр,походження України від «країни» (автор - поляк-викладача з Одеської гімназії Красуцький, який мешкав у XIX столітті) непідтверджені жодними історичними документами,літописами. До речі, вони дуже схожі на теорії інших поляків, зокрема теорія відомого у XIX столітті автора Духинського про «туранців зі сходу» та ін. , які вигадані з однією метою - помститися Російській імперії за зникнення Польші як держави.

Існує ще третя гіпотеза о походженні України як територія стародавніх укрів. Так, у статті "Укри та українці: забута історія предків", український автор якої з російським прізвищем В.О. Дем'янов, «ДЦ «Рівне-Суренж» (2010 рік) є прихильником теорії відомого поляка графа Чацького о міфічних украх, вигаданого поляком у 1801 році з метою помститися Російській імперії за зникнення Польщі як держави (див. http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/117.) Але ця версія не підтверджена історичними документами, але й вважається політичним міфом-замовленням, на яку дуже багато "клюнуло" сучасних дослідників
На жаль, як вже зазначалось, це історичні факти. Але як не прикро, проте потрібно визнати те, що територія колишнього Центра-Русі, стала «окраїнною» після зникнення з історичної арени Київської Русі як держави, що підтверджується найдавнішими літописами Русі, Литовської доби, Московського царства (Московії) та Речі Посполитої, західних європейських джерел XVI-XVII століть . Внаслідок цього доля України розпорядилася так, що МЕТРОПОЛІЯ - центр (РУСЬ,РУТЕНІЯ, (латин.), РУСІЯ(греч.)!!!) стала самою "Украйной", " Оукраиной", " Крайной", "відрізаною,окраїнною землею". А це,ще раз нагадуємо, це вже ІНША ІСТОРІЯ, яка розпочинається з 30-40 років XIII століття, з моменту навали на Русь монгольської ОРДИ з " ТАРТАРІЇ" (з літописних джерел - країни пітьми, країни дикого поля").

Виникає зрозуміле запитання, а чому Київська Русь зникла з історичної арени як держава, той же час як Західні країни Європи доля обминула від татарського загарбництва ?

У звзякуіз цим, згадаємо у зв’язку прадавній літопис "Слово о Полку Игореве". У стародавньому літопису "Слово о Полку Игореве" відомий плач княжни Ярославни як лейтмотив великого нещастя, що не оминув не лише Чернігівську землю, а і усю Русь внаслідок невдалого походу на половців в 1185 році (кінець XII століття) її чоловіка Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича. Чому літописець озвучив це як велике нещастя Юрійовичей, що торкнулося усіх переяславців і стон від його загибелі прокотився по усій Ростово-Суздальскій Землі - "Залесской Украйне" ( тобто у 1187 році коли з’являється перша згадка про Україну), саме після навали половців на землі рязанського і переяславских князівств?

Річ у тому, що православні князі русичі за часи Русі у більшості своїй ігнорували Божі заповіді Старого і Нового Завіту ( на відміну,наприклад, від їх сучасників королів і герцегов, згадаємо Анну -дочку Ярослава Мудрого видану за Генріха I із-за гніву Папи Римського, який дізнався про те, що Генріх вирішив одружуватися на своїй родичці). Як сказано у Святому Писанні: « Господь долготерпелив и многомилостив, прощающий беззакония и преступления, и неоставляющий без наказания, но наказывающий беззакония отцов в детях до третьего и четвертого рода» http://bible.optina.ru/old:chis:14:start (Ветхий Завет. Четвертая книга Моисеева. Числа. Глава 14,стих 18)

Основні гріхи, які не дотримувалися Рюриковичі і їх нащадки - це, ПО-ПЕРШЕ, кровозмішення родинних зв'язків, тобто брак близьких родичів, який суперечить Божим заповідям. Біблія забороняє кровозмішення. Як говорить Святе Писання: ”Никто ни к какой родственнице по плоти не должен приближаться с тем, чтобы открыть наготу. Я Господь”. http://bible.optina.ru/old:lev:18:start (Ветхий Завет. Третья книга Моисеева. Левит. Глава 18,стих 6). Суворо засуджує кровозмішення і Новий Заповіт. Того, що зазіхнув на такий злочин апостол Павло предал "сатане во измождение плоти, чтобы дух был спасен в день Господа нашего Иисуса Христа" http://allbible.info/bible/sinodal/1co/5 (Новый Завет. Первое послание к Коринфянам. Глава 5, стих 5).

Вищезазначене озвучено не лише Церквою, але і підтверджено такою наукою як генетика. Адже саме при таких зв'язках між полами, у переважній чисельності випадків, у народженого потомства спостерігаються різні вади розвитку, оскільки між ними відсутня генетична сумісність, що призводить до загибелі роду і нащадків.

Крім того, ДРУГИЙ ОСНОВНИЙ ГРІХ - це одруження знатних князів русичев на дочках язичницьких і мусульманських племен (аланів, печенігів, чорних клубоков, половців, волзьких булгар і у подальшому татар), що призводило до того, що князівський рід поступово вимирав. Відкриваємо Святе Писання: « Не вступай в союз с жителями той земли, чтобы, когда они будут блудодействовать вслед богов своих и приносить жертвы богам своим, не пригласили и тебя, и ты не вкусил бы жертвы их. И не бери из дочерей их жен сынам своим, дабы дочери их, блудодействуя вслед богов своих, не ввели и сынов твоих в блужение вслед богов своих. http://bible.optina.ru/old:ish:34:16 (Ветхий Завет. Вторая книга Моисеева. Исход. Глава 34,стих 15-16).

Розглянемо вищесказане, на прикладі, теж самого Володимира Глібовича "Переяславського" та четвероюродного брата його батька (Гліба Юрійовича) - Новгород-Сиверского князя Ігоря Святославовича, відомого по стародавньому літопісу "Слово о полку Игореве". Що їх усіх об'єднує ? Не тільки, що вони були далекими родичами. Річ у тому, що дід Володимира Глібовича, шостий син Владимира "Мономаха" Юрій Володимирович "Долгорукий" був одружений двічі. Першою дружиною його стала іновірка - дочка половецького хана Аепы, тобто порушення Святого Писання, але згаданий Володимир Переяславський був онуком половчанки в другому поколінні. Мало того Володимир Глібович був одружений на дочці чернігівського князя Ярослава Всеволодовича Забаве (шлюб був освячений в 1179 році в Переяславле), яка доводилася йому четвероюродной сестрою, тобто порушення Святого Писання і яка сама була правнучкою дочки половецького хана Осолука, тобто ще раз порушення Святого Писання і князя Олега Святославовича " Гориславовича" (онука Ярослава Мудрого). І далі рід Рюриковичей-Юрьевичей по цій лінії уривається.

А зараз звернемося до Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича. У Ігоря половецька кров мала подвійне підживлення, оскільки він був правнуком половецького хана Осолука (дід Олег Святославович "Гориславович" був одружений на дочці хана Осолука) і онуком половецького хана Аепы ( батько Святослав Олегович одружений на дочці хана Аепы, яка доводилася рідною сестрою першої дружині половчанки Юрія Довгорукого). Знаменита по "Слову о Полку Игореве" Ярославна (справжнє ім'я Ефросиния) була по батькові дочкою Ярослава " Осмомисла", який доводився своєму зятеві -Игорю племінником в п'ятому поколінні (батько князь Володимирко Володаревич і Ігор Святославович - четвероюрідні брати), а по матері онукою Юрія Довгорукого і племінницею своєму чоловікові в четвертому поколінні (мати Ярославни-Ольга Юріївна і чоловік Ярославни -Игор Святославович четвероюрідні брат та сестра).

Згадаємо, яка вічна кара осягнула за гріхи народ Ізраїлю і як сказано про це у Святому Писанні: «Пошлет на тебя Господь народ издалека, от края земли; как орел налетит народ, которого языка ты не разумеешь. Народ наглый, который не уважит старца и не пощадит юноши. И будет он есть плод скота твоего и плод земли твоей, доколе не разорит тебя, так что не оставит тебе ни хлеба, ни вина, ни елея, ни плода волов твоих, ни плода овец твоих, доколе не погубит тебя. И будет теснить тебя во всех жилищах твоих, доколе во всей земле твоей не разрушит высоких и крепких стен твоих, на которые ты надеешься; и будет теснить тебя во всех жилищах твоих, во всей земле твоей, которую Господь Бог твой дал тебе…» http://bible.optina.ru/old:vtor:28:start (Ветхий Завет. Пятая книга Моисеева. Второзаконие. Глава 28,стих 49-52)
На жаль, сприяло цьому і рішення Православного Константинопольського собору 1166 року, який дозволив брак у кровній спорідненості у восьмій ступені (тобто четвероюрідні брат з сестрою, наприклад, могли одружитися за канонами Собору).

Як наслідок, на 30-40 роки XIII століття (на період життя третього і четвертого поколінь нащадків Рюриковичів, тобто від моменту гріха предків до часу набуття кари нащадками) і прийшла кара небесна на землю Русі у вигляді Монгольської Орди з Тартарии (країни-темряви).

Привіт, щасливі новорічні друзі, це рік мого свідчення. Чудо все ще відбувається, будь ласка, прочитайте мої чудові свідчення. Я навіть не можу пояснити, як все сталося, це працює як обіцянка доктора Пеллара, великого чоловіка, який Бог використав, щоб його магією збути справжню любов мого шлюбу. Мій чоловік підписав лист про розлучення шість років тому після того, як друг відвідав наш будинок. Ми живемо в штаті Меріленд, США, більше шести років у нас було двоє дітей разом, заради моїх двох синів я жертвую всім, щоб виконати шлюбну роботу, через кілька місяців мій чоловік перестає робити справи так, як звик і коли Я намагаюся сказати йому, що ми закінчимо бій, одного разу мій чоловік подивився мені в очі і сказав, що це залежить від нас серед нас. Я був так здивований, тому запитую його, що я зробив не так, але ця рука, він хотів нового життя. Я так люблю свого чоловіка, що не можу прожити ні дня без нього на своєму боці, і мої діти можуть жити зі мною далі. Мій чоловік пішов з дому на чотири місяці. ніяких телефонних дзвінків або текстових повідомлень від нього. Я так хвилювався і кричав цілий день і ніч на тарілці Одного разу він прийшов додому в нетверезому стані з ним, я намагався поговорити з ним, але він заснув так, коли він заснув, я повинен був подивитися на документи, які я був так здивований, побачивши документи про розлучення, тому я прочитав лист про розлучення і був так шокований, коли побачив своє ім'я на Документі. Наступного дня я запитую його, що це означає, але він хоче, щоб нове життя закликало молитву, щоб припинити те, що він робить. того ранку прийшла жінка і сказала, що є адвокатом мого чоловіка. Я впустив її, потім дав їй знати, що відбувається, і з цього боку я повинен отримати адвоката, але я благаю її, щоб у мене не було грошей чи когось, кому ти можеш допомогти. Я підписую шлюбний лист про розлучення, і це було все, минулого року моя стара знайома сказала мені, що мій колишній чоловік зараз працює біля її будинку, а тепер з нею є молода дружина, я вирішив подивитися, хто вона. Я був шокований, побачивши того самого адвоката, якого я почав плакати. то моя сторона друга може допомогти мені відновити свого чоловіка. Вона розповіла мені про доктора Пеллара, як він допомагав людям говорити, тому я люблю вдома і читаю інтернет-блог про консультування / розлучення, я читав свідчення жінки на ім'я Мері Майкл. Доктор Пеллар допоміг їй повернути шлюб, я ніколи не вірив у магію, але вирішив спробувати. Тому я надіслав електронний лист на адресу drpellar@gmail.com за дві години до того, як він відповів мені, і я розповів йому все про проблему шлюбу, він пообіцяв допомогти мені повернутися до мого чоловіка. Доктор Пеллар мене керував і підказував мені, що робити протягом цих семи днів обіду магією кохання. Я дотримуюся всіх вказівок і роблю те, що ви попросили мене зробити добре. Всього через три дні після того, як магія кохання пройшла в обід в повітрі, чоловік подзвонив мені з невідомим номером. Я був настільки здивований, що мій чоловік все ще має мій номер телефону, щоб так добре зв’язатися зі мною. Спочатку мій чоловік був турботливим і відчував свою провину за те, що багато місяців жив наодинці зі мною та нашими дітьми, нічого не сказавши, але мій чоловік Реймонд прийшов до церкви на хресті вночі, щоб вибачитися. Я такий щасливий, я вдячний за те, що мені допоміг доктор Пеллар. Я настійно рекомендую його всім, хто має проблеми з подружжям або партнером. Зверніться до лікаря Пеллар сьогодні, щоб швидко повернутися до своєї справжньої любові.
ви можете зв’язатися з лікарем на його електронну пошту;
drpellar@gmail.com

Додати коментар

Plain text

  • HTML tags не дозволені
  • Адреси веб-сторінок та поштових адрес перетворюються у посилання автоматично.
  • Рядки та абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не тупий робот ).
Фото Капча
Enter the characters shown in the image.